Уппп...мені погано погано, тож писатиму українською...

Sat, 16 Feb 2008 20:04:15 GMT

Так, насправді, я це вже писала колись, йому саме йому, а тепер він здається знов і....боже, як же мені погано, люююдииии.....

Знаєш що? Ти не маєш права!

Просто не маєш права!

Не маєш права кричати на мене…Не маєш ніякого йобаного права!

Не маєш права називати наше кохання помилкою…ТАК не помиляються. Навіть повні ідіоти так не помиляються, розумієш? А ми все ж таки не повні ідіоти. Так, трошки…

Як ти можеш казати, що я тебе не кохаю. Як? Як взагалі це тобі спало на думку?

Ти…Знаєш, я кохаю тебе, як себе саму. Майже як себе. Я приймаю тебе повністю, твоє тіло, і твій розум, і те, що окремо від тіла і розуму – емоції, почуття, всі ті ірраціональності твоєї свідомості.

Хтось казав, що жінка – це храм, а чоловік – бог. Так, ти – бог. Бог мого персонального храму.

Боже…як мені з тобою добре…Коли ти просто обіймаєш мене, і я притискаюся всім тілом і відчуваю, відчуваю, шалено відчуваю твою теплу шкіру, биття твого серця. А коли тебе немає поруч…О, коли тебе немає поруч! Я думаю про тебе. Щонайменше раз на десять хвилин. І мені так боляче, так боляче, все моє тіло стискається, ніби у лещатах, і так боляче бути без тебе!!!...А після того…Ще приємніше дивитись у твої очі і бачити там своє відображення, чути твій голос, торкатись тебе.

Знаєш, моя маленька але дуже сильна Мрійка – сховати обличчя десь між твоїм плечем і шиєю і заснути. Тихо тихо заснути. І ніжно тримати твою долоню. Ти не маєш права позбавити мене моєї Мрійки! Не маєш права позбавити мене жодної навіть малесенької Мрійки, яка пов’язана з тобою. А їх – безліч! Сидіти і перебирати твоє волосся, спати у твоїй сорочці, гладити під столом твоє коліно, гуляти з тобою під дощем, зробити фото, на якому ми разом, і повісити на стіну, називати тебе маленьким злим гобліном і цілувати кожен шматочок тебе, дарувати тобі найбільшу насолоду… Їх безліч, моїх Мрійок…І ти не маєш права їх вбити. Хоча ти і подарував їм життя.

Чому ти вирішив, що я тебе не кохаю? Чого мені тоді плакати?

Чому я повинна вірити, що ти не кохаєш мене більше? Чому тоді ти не можеш чути моїх сліз?

Ти – мій. Моє коханнячко, натхненнячко і джерело моїх незліченних Мрійок. Я – твоя, а ти – мій.

Яке я маю право так казати?!

Просто я тебе люблю…

mnyamf

Уппп...мені погано погано, тож писатиму українською...